Загальні токсикологічні відомості

У групу важких металів входить більш 40 елементів з високою атомною вагою і питомою вагою більш 6,0 (ртуть, мідь, кадмій, золото, залізо, свинець, миш'як і ін.).

Органічні і неорганічні сполуки важких металів і миш'яку використовуються в багатьох галузях промисловості як сировина чи побічні продукти, застосовуються в сільському господарстві як гербіциди й інсектициди (гранозан і ін.). Миш'як і деякі важкі метали (мідь, ртуть, вісмут) входять до складу різних лікарських форм; розчини сулеми, оксиціаністої ртуті і діоциду використовуються як антисептики.

Сполуки важких металів і миш'яку можуть надходити в організм пероральним, інгаляційним шляхом, а також через шкіру і слизисті оболонки, при парентеральному уведенні.

При пероральному отруєнні ці сполуки всмоктуються в іонізованому виді, чому сприяють наявність хлоридів у шлунковому соку і лужній реакції кишкового соку. Основна ділянка усмоктування — дванадцятипала кишка і початковий відділ худої кишки.

У крові важкі метали циркулюють у виді іонів у комплексі з амінокислотами, жирними кислотами. Ведучу роль у транспорті важких металів грають білки, що утворять з ними міцний зв'язок.

Важкі метали і миш'як розподіляються і депонуються протягом декількох місяців практично у всіх органах. Ці речовини накопичуються у високих концентраціях і довгостроково залишаються в нирках і печінці, що порозумівається високим змістом у нирковій і печіночній тканині особливого білка — металлобіоніну, багатого тіоловими групами.

Виділення важких металів і миш'яку відбувається через нирки, печінку (з жовчю), слизисту оболонку шлунка і кишечнику (з калом), потовими і слинними залозами, що супроводжується, як правило, поразкою видільних апаратів цих органів.

Існує тісний зв'язок між токсичністю металу і його фізико-хімічних властивостей. Токсичність зростає зі збільшенням атомної ваги металу, залежить від здатності і дисоціації їхніх комплексів з білками, від розчинності сполук у воді і ліпідах. Більш повільна іонізація окисів робить їх менш токсичними, ніж солі тих же металів.

Смертельна доза розчинних сполук ртуті — 0,5 г, каломелю — 1—2 г, мідного купоросу — 10 г, ацетату свинцю — 50 г, свинцевого білила — 20 г, біхромату калію — 3— 8 г, миш'яку — 0,1—0,2 г. ПДК миш’яковистого водню в повітрі — 0,3 мг/м3.